точити

I точу́, то́чиш, недок.

1) перех. Те саме, що гострити 1). || Надавати потрібної форми, сточуючи, спилюючи краї або виступи чого-небудь.

2) перех. Те саме, що виточувати I 1), 2).

3) неперех. Виконувати роботу токаря.

4) тільки 3 ос., перех., перен. Поступово псувати щось, гризучи, проїдаючи, роблячи дірки; поїдати, гризучи (звичайно про гризунів, хробаків і т. ін.). || Поступово руйнувати щось (про дію води, вітру тощо).

5) тільки 3 ос., перех., перен. Настирливо мучити когось, поступово позбавляючи здоров'я, сили (про гнітючі почуття, сумні думки, турботи, горе і т. ін.).

6) перех., перен., розм. Постійно лаяти, сварити когось, надокучати докорами.

7) перех., діал. Котити (у 1, 2 знач.). Точити ляси.

II точу́, то́чиш, недок., перех.

1) Повільно або крізь вузький отвір випускати рідину, іноді сипку речовину; виточувати, цідити, виціджувати. || Повільно, по краплі виділяти якусь вологу.

2) Змушувати текти, литися звідкись повільно, падати по краплі (про кров, сік і т. ін.). || безос.

III точу́, то́чиш, недок., перех., розм.

Просівати, очищати обмолочене зерно, горох і т. ін. крізь решето, сито тощо.